Christus Мansionem Вenedicat –
«хай Христос благословить цей дім»

6 січня  Римо – Католицька Церква в усьому світі (якщо немає вказівки місцевої Конференції єпископів про перенесення святкувань)  святкує урочистість Богоявлення Господнього (Епіфанію). Інша назва урочистості, згідно з традицією, – урочистість Трьох Царів. Свято було відоме на Сході вже у ІІІ столітті. На Заході воно з’явилося століттям пізніше, і в літургії воно нерозривно пов’язане з Різдвом. Царі-астрологи, котрі прибули з Персії, з її столиці, поклонялися місяцеві та ранковій зорі. Вони, спостерігаючи за зірками під час свого релігійного обряду, побачили нову зірку. Так Бог явився під знаком зірки. Міфи язичників повчали, що часом боги сходили до людей і в невидимий спосіб поверталися на небо.

Свято епіфанії – свято об’явлення таємниці Сина Божого  Ісуса Христа, Котрий став людиною. Перші згадки про це свято походять ще від Климента Олександрійського та гностиків; і взагалі, свято Богоявлення – тобто явлення Бога в людському тілі – спочатку не відокремлювалося від свята самого Різдва. Народження Христа в тілі, славне Його явлення та Хрещення в Йордані святкувалися спільно; свідченням цього є літургійна практика Вірменської Апостольської Церкви (ВАЦ). Її представники не були присутніми на Халкідонському Соборі 451 року, де святкування Різдва було відокремлене від святкування Богоявлення, тому ВАЦ і донині відзначає ці свята разом. Східні Церкви святкують Богоявлення невідривно від Хрещення, натомість у Західній Церкві встановилася традиція відзначати ці урочистості окремо. Для православних Богоявлення і Хрещення стали синонімами того ж самого свята; натомість, латинська традиція вбачає у Богоявленні дещо інший зміст. А саме: мудреці зі Сходу, яких провадила зірка, прийшли поклонитися Немовляті, і це є символом того, що люди достатньою мірою здатні відшукати Бога, користуючись розумом і знанням. І Ватиканський Собор повчає, що людина пізнає Бога розумом та вірою. Розум провадить людину до віри, до пізнання Бога (можна вивчати Святе Письмо, теологію, і при цьому залишатися тільки релігійною людиною). Якби віра хотіла все зрозуміти, то стала б знанням. Церква – Епіфанія Бога, Який став людиною, і в людському тілі запрошує нас до спасіння. Віра - акт смирення людини, і тільки коли людина признається в своїй слабкості, тоді починає діяти в ній Бог Христос - Втілене Слово Боже.

Дари царів і наші дари:

Золото  – символ царської гідності Немовляти - наші вчинки милосердя.
Ладан – символ Божественної гідності Христа - наші  молитви.
Миро - символ втілення  Божого Сина, Котрий візьме на себе наші гріхи, - наші страждання та жертви.
Віра - акт смирення людини, і тільки коли людина признається в своїй слабкості, тоді починає діяти в ній Бог Христос - Втілене Слово Боже.

Христос народився – Славімо Його!

1 неділя Адвенту – Ісус Христос - Божий Син.
2 неділя Адвенту -  Ісус - наш Спаситель
3 неділя Адвенту -  Еммануїл (Бог з нами)

Таємниця  Різдва є вже зрозумілою для нашого розуму.  Адже Пастирка та ранкова різдвяна Свята Літургія відкривають нам таємницю народження Ісуса з Діви Марії ( Лука, єв.). Євангелист Іоан у своєму Пролозі написав про Ісуса, народженого від Бога. Отці Церкви передали це в символі перлини, що виростає у мушлі. Діва Марія - Мушля, з Якої божа перлина Ісус Христос бере тіло. Климентій Олександрійський написав про це так: «Перлиною є також найсвітліший  і найчистіший Ісус, Якого Діва породила з божої блискавки Святого Духа, бо як перлина, народжена у мясі мушлі та вологості, є тілом – вологим, через яке проходить світло і котре наповнене духом, то так само Втілений Бог – Слово є духовним світлом, що проходить крізь вологе тіло».

Отож сьогодні роздумуймо над цією великою таємницею: «Бог став людиною, щоб людина могла стати Божим Сином» (папа Лев Великий).

Отець Небесний прагнув Втілення Свого Сина не тільки для того, щоб мати когось із осіб Святої Трійці, хто буде Її (тобто Святу Трійцю) любити в спосіб, що гідний Бога, але щоб мати ще когось, хто б любив Її (Пресвяту Трійцю)  мірою такої ж (тобто безмірної) любові, когось, хто б прийняв ( вмістив)  міру Божої любові, котра є безмірною. Ось головна причина Втілення Божого Сина.

Народжується Ісус, Бог-Людина, і ми разом з ним втілюємося в цю любов, бо ми стали, завдячуючи Святому Хрещенню, Божими Синами: «Всім тим, хто його прийняв, дало силу, щоб сталися Божими дітьми» (пролог Іоанна єв.). Пояснення таємниці Втілення подано у Святому Письмі: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Іоан 3, 16).

А наша (разом з пастирями) відповідь Богу: «Adeste Fideles» («Прийдімо і поклонімося»). Як можна не любити когось, хто нас так полюбив?

Святий Дух прагне ввести нас в таємницю Втілення Ісуса Христа. Чудо Божої любові та мудрості реалізується в таємниці Втілення: двоє, Бог, Котрий може перемогти зло, та людина, котра повинна чинити покаяння, - з’єдналися в особі Ісуса Христа – Втіленого Слова.