В західній частині України в неглибокій долині річки Вишні розкинулось старовинне поселення Судова Вишня. Містечко з семитисячним населенням. Місто Судова Вишня відоме з 981 і є найстарішим містом Львівщини. Навіть вали, які подекуди збереглися у Вишні походять, наймовірніше, з Х століття. Жили тут в ранньослов'янські часи Деберки та Чворакі. А ще неподалік міста знаходилась могила, яку в народі називали Татарським Копцем. Там було чимало напірзруйнованих льохів та мурів. Про Вишню (а так місто називалося до 1545 року) вперше згадав Галицько-Волинський літопис в 1230 року. Магдебургія прийшла в місто разом з королівським дозволом у 1368 року на викуп війтівства якимось Петром Кмітом. Найцікавішим часом для міста було XVI столітття. Розквіт і пиха. Хоча татари бентежать час від часу, але ж як зручно розташоване поселення, якраз між Львовом (до нього 48 кілометрів) і Перемишлем (туди ще ближче, всього 44 км). Дивно було б не скористатися з принад, які географія піднесла на тарілочці галицькому містечку при битому торговому шляху. В 1563 році тут було засноване православне братство - на взір тих, які діяли у Львові, Луцьку чи Кам'янці. В той час Вишня неодноразово отримувала все нові і нові привілеї (в 1537, 1545, 1576, 1578, 1639, 1553, 1765 роках). А ще в місті неодноразово відбувалися Генеральні Сеймики Руського Воєводства (Землі Львівської, Перемишльської, Саноцької та Жидачівської). Саме в шістнадцятому столітті переповнена шляхтою, яка з'їхалася на сейм, Вишня отримала також найвідомішого свого жителя, який уславився в історії української культури. Філософ, письменник і гуманіст Іван Вишенський. Перейменування містечка на Судову Вишню було пов'язане з сеймами. Судилися-радилися тут галицькі пани, от і треба було відрізняти цю Вишню від інших її тезок. Хоча була й інша нагода пишатися містом в його жителів - тут діяв потужний центр ікономалярства. Наприкінці XVIII - на початку ХІХ століття в місті, яке остаточно втратило гонор і пиху політичного центру краю, починають сяк-так розвиватися дрібні капіталістичні підприємства. Працює цегельня, лісопильний завод, млин, винокурня, фабрика кераміки, пивоварня. Є чимало майстерень: канатна, ткацька, шкіряна, позументна, гончарна. Саме з тих капіталістських часів збереглася в місті єдина на всю Львівщину стара папірня (1787). А володарювали тут в різний час: Хенрієта Коморовська, графиня Антоніна з Коморовських Баковська, з початку ХХ столітя Судова Вишня належала Яну Марсу, після нього - Кшиштофу Марсу. Останнім бургомістром міста був Володимир Пайгерт. Монастир Братів Менших реформатського відгалуження, який дідичі Судової Вишні - львівський каштелян Ян Сємінський та київський ловчий Францішек Завадський - заклали в 1730 року. Ділянку землі під будову надав король Август ІІ. При монастирі був костел Вознесіння Діви Марії, зведений відомим італійським архітектором Павлом Фонтана. В Польщі цей храм був відомий завдяки високошанованому образу святого Антонія Падуанського, який знаходився на вівтарі, присвяченому цьому святому. Вівтар фундувала дружина каштеляна Дорота Сємінська. І почалось - з 1752 року з Судової Вишні йдуть новина за новиною, чудо за чудом. В місто потягнулися всі, хто мріяв про видужання чи вирішення клопітливих питань. А вже які тлуми збиралися біля костелу 13 червня, в день відпусту. Брати Менші залишили Вишню 7 вересня 1945 року. В їхніх приміщеннях розташувався заклад для психічно хворих та неповносправних. Перша латинська парафія з дерев'яним храмом у Судовій Вишні з'явилася тут, ймовірно, ще в часи надання місту магдебургії (1368). Її появу пов'язують з ім'ям короля Казимира Великого. Та перше документальне підтвердження існування в поселенні парафії відноситься до 1393 року. В середині славного для Вишні XVI століття парохом був Марцін Кровицький, який пізніше прославився як кальвіністський діяч. Саме через його прихильне ставлення до Реформації судововишенська парафія втратила частину своїх привілеїв та майнових прав, які в 1605 році все-таки відновив король Сигізмунд ІІІ. В 1589 року ксьондз Яків Соліковські розпочав будівництво мурованого храму під назвою св. Миколая, яке було завершене вже принаступному парохові, Каспері Рожинському, каноніку з Перемишля. Освячено храм було в 1620 року перемишльським єпископом Йоаном Венжиком. Храм цей згорів в 1785 році настільки, що рештки храму розібрали. За часів панування Австрії, на фундаментах розібраного храму був вибудований дім для помешкань, котрий зберігся до сьогодні і під котрим і зараз знаходяться підземелля, в яких ховали багатих та впливових міщан. Після спалення храму роль парафіяльного костелу на якийсь час приміряв на себе вже згадуваний костел при монастирі братів менших, але костел через кілька років і сам піддався пожежі. Будову нового храму розпочали на другому місці допіру в 1884 році, а в 1890 році його було вже посвячено, як храм Матері Божої Помічниці Вірних. Тому споруда, яка прикрашає зараз одну з головних вулиць міста, не є старою. Її перший наріжний камінь було закладено у 1884 році. Освятили новозведений храм в 1890 році. Перша світова війна не надто гарно впливала на архітектуру, тому в міжвоєнний час святиню було відреставровано. А 1920 року Судова Вишня стала осередком деканату, у складі якого було 6 парафій. В той час і до 1933 року місцевим парохом був отець Ян Пельчарський. Після Другої світової війни, коли прийшла загарбницька комуністична влада, доля взагалі відвернулася від споруди. Храм було замкнено і з 1947 року тут діяв склад солі, а потім склад меблів та льону. Все, що знаходилось в храмі, було розкрадено і знищено. Останнім настоятелем, котрий виїжджав з парафіянами із Судової Вишні до Польщі, був Болєслав Таборскі, теперішній єпископ-сеньйор в Перемишлі. В 1989 році парафіанам Судової Вишні повернули храм. Ремонтом храму зайнявся мостиський декан кс. Юзеф Легович, котрий також відправляв богослужіння декілька місяців у відданому храмі. Так як головний вівтар було знищено, на його місце став схожий вівтар з костелу в Тамановичах. Зараз до парафії в Судовій Вишні належать також села Милятин та Стоянці, а також вищезгаданий костел братів францисканців. До парафії Судова Вишня належить близько 200 вірних. Першим настоятелем парафії вже в поверненому храмі був кс. Целестин Дерунов зі Львова. Від кількох років душпастирством в парафії Судова Вишня займалися Брати Менші з Провінції Внебовзяття ПДМ в Катовіцах. Перші брати, які приїхали сюди до праці, були: Херубін та Хуґон, після них прийшли Сабін та Бартош. З серпня 1999 року по 2005 рік настоятелем парафії та дому був Конкордіуш Сьвєрчиньскі. Від перших днів перебування Братів Менших у Судовій Вишні, завдяки старанням бр. Херубіна, було закуплено дім, де б могли жити брати. Знаходиться він в 400 м. від парафіяльного храму. Закуплений дім вимагав значних перебудов та капітального ремонту. Завдяки бр. Конкордіушу Сьвєрчинському -настоятелю та бр. Кацперу Копець - вікарію, того часу усі основні ремонти закінчено. В 2000 році було канонічно затверджено Дім Братів Менших і приєднано його до складу домів Кустодії св. Архангела Михаїла Ордену Братів Менших. Навесні 2004 року поруч з парафіальним храмом брати розпочали будову нового монастиря. Храмове свято: 24 травня - Матері Божої Помічниці Вірних.